• Центральний відділ продажу:м. Київ, вул. Є. Сверстюка 23

  • Багатоканальний:(044) 390-30-86

  • Укр
Будівельна компанія УкрбудНовини УкрбудУ Свято-Вознесенському храмі простилися з Віктором Микитасем

У перший день квітня в Свято-Вознесенському храмі столиці попрощалися з видатним українським енергетиком Віктором Григоровичем Микитасем. Родичі, близькі та численні колеги зібралися разом в цей день, аби сказати останнє «прощавай» улюбленому голові сім'ї, вірному та надійному другові, професійному та чуйному керівнику. Віктор Микитась прожив довге та насичене життя, більшу частину якого присвятив захисту оточуючих від згубних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Не жаліючи себе, не раз опиняючись на межі життя і смерті та маючи другу групу інвалідності, він кожен свій почин звик доводити до кінця, а тому до останніх днів не відмовлявся від справи всього свого життя. 


Прощание.JPG

Віктор Григорович Микитась почав працювати на станції ще в 1975 році та стояв біля самих витоків її будівництва. Під його керівництвом проводилися монтажні роботи на реакторних блоках ЧАЕС, а його знання та досвід зіграли ключову роль в локалізації аварії на четвертому енергоблоці. 

Прощание.JPG

На ЧАЕС відбулися ключові події з особистого життя Віктора Григоровича. Наприклад, саме там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, там же на ній одружився. Лідія Григорівна якось згадувала, що навіть ніч перед весіллям Віктор провів на роботі: «Я переживала, що він не встигне на церемонію... Робота - це його спосіб життя». 

Прощание.JPG

У Прип'яті також народився син Віктора та Лідії - Максим Микитась. «Батько поїхав вночі..., - згадує 26 квітня 1986 року Максим Вікторович. - Наступного разу я побачив його за рік - в лікарні, куди його привезли з ЧАЕС в несвідомому стані. Гостре променеве ураження... Як виявилося - вже друге. Весь цей час, незважаючи на загрозу для здоров'я, він працював на станції разом з іншими ліквідаторами. Тоді батько для мене став на все життя героєм, що врятував сотні тисяч життів!». 

Прощание.JPG

За пару годин після вибуху Віктор Григорович був «на передовій». Він, який за часів практики вже став свідком аварії на Нововоронезькій АЕС, як ніхто інший розумів, що не можна втрачати ані секунди дорогоцінного часу. Не опікуючись власним здоров'ям, Микитась одразу підключився до керівництва операцією з ліквідації аварії. Отримані дози радіації їх з колегами тоді не турбували. Така самовідданість лише за кілька днів загнала Віктора Григоровича в лікарню. Але трудоголік по натурі, який звик кожне починання доводити до кінця, він не відмовився від своєї місії. Ледве виписавшись після місяця лікування, Микитась знову повернувся на ЧАЕС, знаючи, що там він необхідний як ніхто інший. Себе не щадив, і в результаті знову опинився в реанімації. 

Прощание.JPG

Результатом жертовності Віктора Григоровича стала друга група інвалідності. Водночас, не змінюючи своїм принципам, Микитась до останніх днів життя брав активну участь в післяаварійних проектах на ЧАЕС, практично постійно перебуваючи на території станції. Без його професійного керівництва не обійшовся жоден з важливих проектів, в тому числі із виведення енергоблоків з експлуатації. А після його переходу в 2008 році на посаду голови наглядової ради компанії «Укренергомонтаж» його досвід виявився безцінним під час спорудження нового укриття на Чорнобильській АЕС. 

Прощание.JPG

За свій подвиг Віктор Микитась був відзначений безліччю державних нагород, серед яких ордени Трудового Червоного Прапора та Знак Пошани, а також звання Заслуженого енергетика України. Але головною нагородою для нього стали сотні тисяч врятованих життів і визнання колег, які пліч-о-пліч стояли поруч з ним на всьому життєвому шляху. 

Прощание.JPG

Роки потому Віктор Григорович продовжував брати активну участь практично в кожному післяаварійному проекті на ЧАЕС. І навіть напередодні 70-річного ювілею його нерідко можна було зустріти на будівельних майданчиках атомної електростанції. На жаль, доля розпорядилася так, що завершення свого головного дітища - огороджувального контуру Нового безпечного конфайнмента - Микитась не дочекався. Але справа його продовжує жити, а разом з ним живе і безцінний досвід, переданий молодим поколінням атомників і будівельників. 

Прощание.JPG

- Без його участі цей проект просто не відбувся б. Коли ми тільки обмірковували цю ідею, я прийшов до Віктора Григоровичу і запитав, чи можливо це в принципі, - розповідає генеральний директор ЧАЕС Ігор Грамоткін. - Він попросив два тижні на вивчення питання, а потім повернувся і заявив: це реально. Ба більше, роботи можна закінчити на півроку раніше запланованого терміну. 

Прощание.JPG

Користь, яку патріот Віктор Микитась приніс рідній країні, складно переоцінити. Слід, який він залишив у пам'яті тих, хто був з ним знайомий, дає впевненість, що його ім'я буде передаватися з вуст до вуст ще десятки, якщо не сотні років. А його жертовність стане зразком для цілих поколінь будівельників і енергетиків. 

Пішла з життя видатна людина, справжній майстер своєї справи. Пішов люблячий чоловік, брат і батько, який гідно виховав і надихнув своїм прикладом сина Максима Вікторовича, який пішов по батьківських стопах та сьогодні очолює одне з найбільших будівельних підприємств країни - корпорацію «Укрбуд». Пішов вимогливий, але неймовірно талановитий керівник, що зростив сотні професіоналів. Та продовжить жити маленький вогник самовідданості і вірності своїй справі, закладений в серця оточуючих. А значить, продовжить жити і сам Віктор Микитась. Вічна пам'ять!

Коментарі